
12 лютого 2010 року перенісся у засвіття Петро Іванович Вербицький — громадянин, професіонал, талановита й організуюча особистість, Голова Державного комітету ветеринарної медицини України.
Не думалося не гадалося, що випаде мені писати ці рядки. Сподівалися, що настане весна – і він одужає. І позбудемося непевності, і рушимо далі під його проводом.
Не судилося. Замість віншувань – некролог. Замість здоровлень на многії літа – панахида. І гірка заупокійна чарка.
Зала у клубі Кабінету Міністрів. Труна. Квіти. Час від часу змінюється варта. Велелюддя. Як багато прийшло віддати останній уклін – тих, хто знав, хто шанував, тих, хто любив, тих, хто не забуде. Довіку.
Тиха жалобна мелодія. Знову й знову квіти. Знову й знову поклони. Йому. І його найближчим. Ось вони, у невимовному горі, змарнілі від безсонних ночей, з очима, в яких уже, здається, не лишилося більше сліз. Слова прощання. Їх – небагато. Про що говорилося? .. – Завдяки Петру Вербицькому, – зазначив у прощальному слові президент Регіональної Комісії МЕБ по Європі професор Нікола Белєв, – я неодноразово відзначав, що ветеринарна служба України може слугувати прикладом для країн-членів МЕБ, а доктор Вербицький прикладом сучасного професійного керівника.
Своєю самовідданою працею, реформаторським мисленням, принциповістю, наполегливістю у досягненні високих результатів в професійній діяльності Петро Іванович здобув заслужений авторитет серед працівників аграрної галузі – наголосив міністр Юрій Мельник. Трагічна звістка болем відізвалася в серцях всіх луганчан. Сільське господарство області багато чим зобов’язано його увазі до проблем аграріїв Луганщини. Це вже рядки з телеграми співчуття голови Луганської облдержадміністрації О. Антипова і голови обласної ради В.Голенка. Повний текст...