Для переходу на стару версію сайта перейдіть за посиланням

Програма оздоровлення території України від сказу на 2008-2015 рр.

ЗАТВЕРДЖЕНО

спільним наказом

Держкомветмедицини і УААН

від „21” серпня 2008 р. № 169/82

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОГРАМА

оздоровлення території України від сказу

на 2008-2015 рр.

 

I. Загальні положення

1. Сучасний стан проблеми

 

Сказ – особливо небезпечна гостра вірусна хвороба тварин і людини, яка характеризується ознаками поліенцефаломієліту, паралічами і абсолютною смертністю. У відповідності до оцінки ВООЗ, вона входить у п’ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають величезні соціально-економічні збитки.

Незважаючи на значний світовий досвід і прогрес у вивченні цієї інфекції, на сьогодні сказ зареєстровано у 113 країнах світу, через який щорічно гине понад 50 тисяч людей і більше 1 млн. тварин.

Основним джерелом епізоотії сказу є дикі м’ясоїдні тварини, головним чином лисиці. В 70-80-х роках минулого століття сказ був розповсюджений на території близько 28 країн Європи. У Німеччині, Австрії, Франції щорічно діагностували від 780 до понад 9 тисяч випадків захворювання. Впровадження у комплекс протиепізоотичних заходів пероральної антирабічної імунізації лисиць (починаючи з 1983 року) внесло кардинальні зміни в епізоотичну карту Європи. Як наслідок - у 2000 році в Німеччині було виявлено всього 192 випадки захворювання, Франції – 5, Австрії – 2. Тоді як у країнах, де такі заходи не впроваджувались, хвороба набула поширення (наприклад, у Польщі – 2211 випадків сказу, Україні – 1502, Російській Федерації – 1239, Хорватії – 917). Науково обґрунтована організація та чітке виконання програм з іррадикації сказу в країнах Європейського Союзу, які базувалися на застосуванні сучасних засобів діагностики та профілактики, дало змогу 15 країнам набути статусу вільних від сказу (rabies free).

Комплексні заходи боротьби зі сказом природного типу на території Польщі та країн Прибалтики, які включали систематичну пероральну імунізацію диких тварин, призвели до зменшення в цих регіонах кількості випадків захворювання у 2-4 рази.

За останні 10 років в Україні щорічно реєструється зростання епізоотії сказу: 1995 р. – 351 випадок, 1998 р. – 766, 2000 р. – 1580, 2003 р. – 2009, 2006 р. – 2039 та у 2007 році – 2929 випадків. Незважаючи на зменшення кількості випадків сказу в І кварталі 2008 року у Київській, Житомирській, та Кіровоградській областях, у цілому в Україні порівняно з 2007 роком їх кількість збільшилась майже на 30 % (у 1 півріччі 2008 р. діагностовано 1026 випадків проти 781 за відповідний період минулого року). Особливо напруженою епізоотична ситуація залишається в Донецькій, Полтавській, Сумській, Запорізькій, Херсонській і Хмельницькій областях.

Не менш складною є епідемічна ситуація зі сказу. Так, якщо в 1994-1997 рр. не було зареєстровано жодного випадку прояву хвороби серед людей, то тільки в 2007 році – 7 випадків гибелі людей від сказу і в 2008 році – 2. Напружена епізоотична ситуація щодо сказу серед диких, сільськогосподарських та, особливо, домашніх тварин (собак і котів) є реальною загрозою виникнення гідрофобії (сказу) серед людей. Щорічно в Україні понад 100,0 тисяч осіб звертаються за медичною допомогою в лікувально-профілактичні заклади з приводу укусів дикими і домашніми тваринами. При цьому, понад 23 тисячи осіб отримують курс антирабічних щеплень, з них – більше 60 % за безумовними показниками.

Епізоотична ситуація щодо сказу в Україні має ряд особливостей. Зокрема, це еволюція епізоотії як природно-вогнищевого, так і антропоургічного (міського) типу. В першому випадку резервуаром і джерелом збудника інфекції є дикі хижаки – лисиця (89,3 % випадків діагностованих серед диких тварин), єнотовидна собака, куниця, вовк. При чому останній вид, на відміну від епізоотичних ситуацій у європейських країнах, на території України став досить активним учасником епізоотичного процесу. Так, у 2007 році зареєстровано 27 випадків сказу вовків проти 40 за період з 1998 по 2005 рік. При цьому, за останнє десятиріччя постійне збільшення щільності популяції лисиці та вовка залишається в Україні неконтрольованим, що зважаючи на їх високу чутливість до вірусу сказу, швидку зміну поколінь та тривалий інкубаційний період, зумовлює неперервність епізоотичного процесу.

Крім того, на території України поряд із класичними штамами вірусу сказу в південно-східному регіоні має місце циркуляція європейських лісавірусів летючих мишей (генотип 5). Останні 10 років (1998-2007 р.) випадки сказу у кажанів виявляються майже щорічно.

Антропоургічний (міський) тип сказу в Україні еволюціонує за рахунок неконтрольованого збільшення чисельності бродячих і безпритульних собак, частка яких у загальній кількості випадків сказу в 2007 році становила 40 %. Це зумовлено відсутністю чіткої нормативно-правової бази щодо розведення і утримання собак і котів, адміністративної та юридичної відповідальності їх власників, особливо у приміських зонах та сільських місцевостях. Поряд з цим, проблемним є процес синантропізації лисиці, тобто наближення її популяції до населених пунктів, що сприяє контакту з безпритульними та бродячими собаками і котами. Неконтрольоване розмноження цих тварин, відсутність для них системи притулків та утилізації трупів загиблих тварин ускладнюють епізоотичну ситуацію щодо сказу.

Таким чином, напружена епізоотична ситуація в Україні стосовно сказу зумовлена різноманіттям резервуарів та джерел збудника інфекції. Якщо раніше всі штами вірусу сказу розглядалися в єдиному антигенному відношенні, то нині класифіковано його 4 серотипи та 7 генотипів. До того ж, за даними комітету експертів ВООЗ, імунізація антирабічними вакцинами не захищає від зараження вірусами сказу 2 – 7 генотипів. Тобто тенденція розвитку епізоотії в Україні у відповідності з особливостями епізоотичного процесу і регіональними його характеристиками, широким антигенним і генетичним спектром лісавірусів поряд з виконанням заходів, передбачених діючою “Інструкцією про заходи щодо боротьби зі сказом тварин” затвердженої наказом Головного управління ветеринарної медицини з Держветінспекцією Мінсільгосппроду України від 15 березня 1994 р. №  5 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 березня 1994 р. за № 54/263, вимагає проведення моніторингу сказу з виділенням вірусних ізолятів циркулюючих штамів збудника, їх ідентифікацію, типізацію та філогенетичний аналіз для встановлення відповідності вакцинним штамам.

Ключове значення в боротьбі зі сказом має своєчасна і якісна діагностика та імунопрофілактика захворювання як серед домашніх, так і серед диких тварин. У зв’язку з цим в умовах складної епізоотичної ситуації необхідно широко запровадити у лабораторну діагностику сказу сучасні тести (імуноферментний аналіз, виділення збудника в культурі клітин, полімеразно - ланцюгова реакція, імунофлюорисценція з кон’югатами моноклональних антитіл тощо), які дозволяють швидко, протягом 24 – 48 годин, ідентифікувати та провести диференціацію виділених ізолятів збудника, що має суттєве значення для підвищення ефективності специфічної профілактики сказу.

У зв’язку з стійкою циркуляцією лісавірусів серед диких тварин, особливе місце в системі заходів боротьби зі сказом природного типу повинна зайняти пероральна імунізація диких тварин, ефективність якої доведена світовим та європейським досвідом, а також результатами, отриманими після проведення цих заходів в АР Крим (2002 – 2003 р.р.). Водночас проведення пероральної імунізації потребує систематизації і оптимізації дій з науково-методичним їх обґрунтуванням і визначенням термінів проведення, з урахуванням біологічних особливостей червоної лисиці як основного резервуара і джерела збудника сказу, контролю імуногенності перорального антигену в принаді та напруженості поствакцинального імунітету в дорослих особин та їх потомства згідно стандартів Міжнародного Епізоотичного Бюро (МЕБ).

Для результативної парентеральної імунопрофілактики сказу обов’язковою умовою має бути використання безпечних, інактивованих вакцин з імуногенною активністю не менше 2 МО (дві міжнародні одиниці).

Остання вимога в комплексі заходів ліквідації сказу повинна також включати створення системи контролю якості вакцин, постійний серологічний моніторинг за терміном їх використання та моніторинг поствакцинального імунітету.

Отже, сказ є економічним тягарем для країни у зв'язку з високою вартістю лікування потерпілих, діагностики хвороби, епізоотологічного нагляду, профілактичної імунізації тварин. На сьогодні в Україні назріла об’єктивна необхідність прийняття державної Програми оздоровлення країни від сказу. Впровадження такої Програми також важливо з огляду  на гармонізацію нашого законодавства до європейських вимог.

 

2. Причини виникнення проблеми

 

Складна епізоотична ситуація зі сказу в Україні зумовлена:

- особливістю епізоотичного процесу рабічної інфекції в Україні, що пов’язана з природно-вогнищевими та антропоургічними типами епізоотії;

- відсутністю комплексної програми та міжвідомчої взаємодії органів державної ветеринарної медицини, охорони здоров’я, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, внутрішніх справ, житлово-комунального, лісового і мисливського господарств спрямованих на ліквідацію сказу;

- неадекватністю стану епізоотичної ситуації рівню заходів з моніторингу, діагностики і профілактики сказу.

 

3. Основна мета Програми

 

Основною метою Програми є комплексне розв’язання проблеми захисту населення та сільськогосподарських, домашніх і диких тварин від захворювання на сказ в інтересах безпеки окремої людини, суспільства, довкілля, яке спрямоване на ліквідацію сказу в Україні.

 

4. Шляхи і засоби розв'язання проблеми

 

Досягнення зазначеної мети забезпечується шляхом здійснення за відповідної державної підтримки комплексу системних науково обґрунтованих організаційних, нормативно-правових, протиепізоотичних, освітніх та інформаційно-просвітницьких заходів щодо ліквідації сказу в Україні на засадах міжвідомчої взаємодії з визначенням Державного комітету ветеринарної медицини організаційно-координаційним центром.

Основні засоби розв’язання проблеми, які потребують державної підтримки наступні:

 

- організація системи епізоотологічного моніторингу сказу в Україні у відповідності до стандартів і вимог Міжнародного епізоотичного бюро;

- створення Національного референс-центру зі сказу тварин для науково-методичного забезпечення аналізу результатів моніторингу, стандартизації засобів діагностики і профілактики;

- профілактичні щеплення проти сказу собак та котів, а в зонах стійкого неблагополуччя – всіх сприйнятливих тварин;

- комплексне регулювання чисельності епізоотологічно важливих видів диких тварин та пероральна їх імунізація;

- організація та впровадження системи контролю ефективності засобів специфічної профілактики та лабораторної діагностики сказу;

- серологічний контроль ефективності антирабічної вакцинації тварин;

- забезпечення виробництва вітчизняних високоімуногенних і безпечних пероральних і парентеральних антирабічних вакцин;

- вирішення проблеми бродячих та безпритульних тварин у містах, селищах міського типу, селах та на прилеглих до них територіях;

- проведення широкомасштабної дератизації на значних територіях сільгоспугідь;

- забезпечення широкої інформаційно-просвітницької роботи серед населення з питань профілактики сказу через засоби масової інформації.

 

ІІ. Завдання і заходи Програми

 

Основним завданням Програми є організація і здійснення системи заходів, спрямованих на ліквідацію сказу в Україні, яка базується на комплексі науково-методичного і нормативно-правового забезпечення та включає епізоотологічний моніторинг, застосування сучасних засобів діагностики і профілактики, запровадження контролю їх ефективності та системну пероральну імунізацію диких та парентеральну вакцинацію свійських тварин з імунологічним моніторингом ефективності.

 

1. Формування нормативної бази

 

Для створення нормативно-правової бази, яка забезпечує виконання Програми необхідно розробити та удосконалити:

- нормативно-правові акти, що стосуються регулювання чисельності тварин, які регулюють діяльність спеціальних бригад по відлову бродячих тварин, методику самого відлову, діяльність установ, що утримують відловлених тварин у спеціальних приміщеннях (ізоляторах, розплідниках, притулках і приймачах для домашніх і бродячих тварин,), умови передачі виловлених тварин їх власникам, порядок еувтаназії хворих тварин;

- нормативно-правовий акт, що регламентує утримання, розведення, продаж та інші види діяльності, пов’язані із дикими хижими тваринами;

- внесення змін і доповнень до діючих Правил утримання домашніх тварин;

- нормативи із устаткування житлової забудови площадок для вигулу свійських тварин;

- положення про Національний референс-центр зі сказу тварин.

 

2. Епізоотологічний моніторинг

 

Організація системи моніторингу сказу здійснюється шляхом епізоотологічного обстеження, своєчасного виявлення спалахів хвороби та аналізу епізоотичної ситуації в неблагополучних пунктах, науково обґрунтованого прогнозу ризиків виникнення захворювання.

Система моніторингу сказу базується на:

- функціонуванні інформаційно-аналітичної системи моніторингу сказу, оцінки ризиків і прогнозування епізоотичного процесу захворювання на території України;

- проведенні планових і оперативних рейдових перевірок стану дотримання громадянами і посадовими особами правил утримання, вигулу і перевезення домашніх тварин;

- проведенні регулювання популяцій епізоотично вагомих видів диких тварин при виявленні сказу в масштабах неблагополучної території з обліком міграції диких тварин;

- застосуванні заходів адміністративного впливу за порушення правил утримання, реєстрації, вигулу домашніх тварин, особливо у випадках повторних порушень;

- епізоотологічній розвідці ретроспективного і поточного епідемічного стану зі сказу в окремих нозоареалах даної хвороби ;

- досліджені популяцій диких і синантропних м’ясоїдних в окремих нозоареалах сказу і постійному аналізі особливостей окремих ситуацій (випадків сказу домашніх тварин).

 

3. Лабораторна діагностика та імунологічний моніторинг

 

Лабораторна діагностика сказу передбачає своєчасне диференційоване підтвердження захворювання шляхом:

 

- проведення комплексу лабораторних досліджень з використанням декількох методів (імунофлюорисценції з моноклональними антитілами, виділення збудника в культурі клітин, полімеразно-ланцюгової реакції, імуноферментного аналізу та ін.);

- використання  високочутливих  експрес-тестів з ефективністю не менше 98 %;

- запровадження у лабораторну діагностику сказу уніфікованих і стандартизованих засобів діагностики;

- запровадження системи експрес-тестів для моніторингу вуличних ізолятів вірусу сказу.

Серологічний моніторинг поствакцинального імунітету  передбачає  дослідження  сироваток крові (титр антитіл повинен бути не менше 0,5 МО) і зубів (тетрациклінова мітка) від 4-8 лисиць/100 км

2

після пероральної імунізації та дослідження сироваток крові від 5 % с/г, та домашніх тварин після парентеральної вакцинації (титр антитіл не менше 0,5 МО).

 

4. Система контролю якості засобів профілактики

 

Система контролю якості засобів специфічної профілактики передбачає:

- постійний контроль всіх серій вакцин для пероральної імунізації, які застосовуються на території України, згідно стандартів МЕБ і рекомендацій ВООЗ до їх застосування (з титром вакцин не менше 8 одиниць (log10) інфекційної дози культури тканин (TCID);

- постійний контроль всіх серій вакцин для парентерального застосування, у відповідності до міжнародних вимог (з вмістом активного вірусу сказу не менше 2 МО);

- систематичний контроль засобів діагностики згідно міжнародних вимог.

 

 

5. Загальні протиепізоотичні заходи

 

Для організації і проведення загальних протиепізоотичних заходів необхідно:

- забезпечити контроль за роботою спеціальних бригад по відлову безпритульних (бродячих) домашніх тварин при житлово-комунальних службах, визначивши їх склад, режим роботи та порядок відлову відповідно до діючих нормативно-правових актів;

- забезпечити державний ветеринарно-санітарний контроль і нагляд за роботою притулків (у тому числі установ тимчасового утримання бездоглядних і загублених тварин, а також тих, які здаються господарями для перетримання на час відпустки, відрядження тощо) і біотермічні камери для утилізації трупів тварин у кожному великому населеному пункті країни;

- забезпечити організацію і проведення стерилізації бездоглядних домашніх тварин, як найбільш ефективного методу регуляції їх чисельності;

- посилити контроль за переміщенням тварин з видачею відповідних супроводжуючих документів (включаючи домашню худобу, тварин для зоопарків, цирків, експериментальних і декоративних тварин) з урахуванням диференціації країн в залежності від епізоотичної ситуації зі сказу;

- проводити регулювання чисельності лисиць, вовків, єнотовидних собак, бродячих собак і котів у стаціонарно неблагополучних на сказ місцевостях.

 

6. Організація імунопрофілактики тварин проти сказу

 

Імунопрофілактика здійснюється шляхом:

- забезпечення відповідних установ високоякісними антирабічними імунобіологічними препаратами (вакцинами);

- чіткої організації і забезпечення обов'язкової реєстрації і обліку домашніх  тварин (в основному собак, котів) у житлово-експлуатаційних організаціях за місцем проживання їх власників;

- проведення тотальної вакцинації і ревакцинації проти сказу домашніх та синантропних тварин вакцинами, які забезпечують напружений імунітет вже після першого щеплення, у ветеринарних установах з оформленням відповідних документів;

- проведення системної пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин (2 рази на рік) високо імуногенними, термостабільними вакцинами, які не містять живого вірусу сказу з щорічним визначенням територій для проведення щеплень та буферних зон з урахуванням ризиків;

- при проведенні пероральної імунізації диких м’ясоїдних враховувати рекомендації МЕБ та ВООЗ;

- забезпечення комп'ютерного обліку щеплення собак, котів і інших м’ясоїдних свійських тварин (з урахуванням реєстраційного номеру, дати взяття й зняття з обліку, багаторічних даних про щеплення).

 

 

7. Наукове забезпечення Програми

 

- проведення фундаментального аналізу епізоотичних особливостей сказу на сучасному етапі еволюції інфекції;

- епізоотологічне дослідження емерджентного сказу в Україні та вивчення нозогеографії і порівняльної епізоотології сказу в Україні і Європейських країнах;

- вивчення імунобіологічних властивостей ізолятів вірусу сказу, що циркулюють в епізоотичних вогнищах на території України (особливо від лисиць, вовків, кажанів і домашних м’ясоїдних);

- розробка високочутливих тест-систем і діагностикумів для серологічного моніторингу та діагностики сказу;

- розробка новітніх технологій виробництва і методів контролю ефективних і безпечних інактивованих антирабічних вакцин для парентеральної імунізації домашніх тварин, а також для пероральної імунізації диких м’ясоїдних;

- розробка експрес-методів контролю антирабічних препаратів і оцінка ефективності вакцинації.

 

8. Освітнє та інформаційно-просвітницьке забезпечення Програми

 

З метою навчання і підготовки кадрів з питань боротьби зі сказом та проведення інформаційно-просвітницької роботи з населенням щодо його профілактики, необхідно:

- внести корективи у навчальні плани підготовки спеціалістів і магістрів, післядипломної освіти лікарів ветеринарної медицини щодо проблеми сказу в Україні;

- щорічно проводити відомчі та міжвідомчі науково-практичні семінари з питань боротьби зі сказом;

- забезпечити інформування населення органами державної ветеринарної медицини щодо виконання заходів боротьби зі сказом, через галузеві та відомчі інформаційні системи та засоби масової інформації (преса, телебачення, радіомовлення, Інтернет тощо);

- забезпечити організацію спеціальних курсів для осіб, що займаються обслуговуванням тварин та промислом диких хижаків.

 

III. Матеріально-технічне забезпечення організаційних,

протиепізоотичних заходів та їх наукового супроводу

 

Для ефективного виконання всіх заходів Програми необхідно:

- забезпечити матеріальну базу референс-лабораторії зі сказу та устаткувати його інформаційно-аналітичним обладнанням;

- переоснастити науково - дослідний центр з питань вивчення та профілактики сказу при Інституті ветеринарної медицини УААН (м. Київ) сучасним обладнанням для дослідження імунобіологічних властивостей збудника сказу;

- забезпечити державні установи ветеринарної медицини необхідною кількістю засобів діагностики та специфічної профілактики;

- забезпечити контроль і нагляд за діяльністю системи притулків та ізоляторів для утримання безпритульних тварин;

- забезпечити  проведення систематичної пероральної імунізації диких м’ясоїдних проти сказу.

 

IV. Терміни та етапи виконання Програми

 

На першому етапі (2008-2010 роки) головна увага приділятиметься створенню наукових, організаційних, економічних та правових основ реалізації заходів, у тому числі удосконаленню розвитку системи діагностики, вакцинопрофілактики, моніторингу, прогнозування і контролю епізоотичної ситуації сказу, удосконаленню відповідних нормативно-правових актів, розвитку діагностичної та наукової матеріально-технічної бази.

Крім того, передбачається вирішення наступних питань:

- формування стратегії та планів протиепізоотичних заходів з урахуванням епізоотичної ситуації в різних регіонах України;

- визначення конкретних засобів діагностики та специфічної профілактики, з використанням яких буде реалізовуватися Програма;

- відпрацювання системи діагностики, епізоотологічного та імунологічного моніторингів та контролю засобів діагностики і специфічної профілактики сказу;

- формування планів та проведення 2 – х кратної пероральної імунізації диких м’ясоїдних на території всієї України (щорічно);

- створення буферних зон навколо територій благополучних щодо сказу.

На другому етапі ( 2010-2014 роки ) передбачається практично реалізувати весь комплекс заходів щодо діагностики, вакцинопрофілактики, контролю епізоотичної ситуації сказу на всій території України.

На третьому етапі (2015 рік) передбачається відпрацювати та впровадити систему попередження  виникнення нових спалахів захворювання.

 

V. Очікувані результати, ефективність Програми

 

У результаті виконання Програми передбачається:

- впровадження системи моніторингу, засобів діагностики і профілактики сказу відповідно до регламентів МЕБ;

- ліквідація небезпеки зараження людей, сільськогосподарських і домашніх тварин особливо небезпечним зооантропонозом;

- ліквідація активних природних і антропоургічних вогнищ сказу на території України.

 

                        

  Додаток 1 до Програми

 

 

 

ЗАВДАННЯ I ЗАХОДИ

з виконання Програми оздоровленню території України від сказу

на період 2008-2015 рр.

 

Завдання

Назва

показника

Назва

заходу

Виконавець заходів

Джерела фінансування (державний, місцевий бюджет, інші)

Прогнозований обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань,

млн. грн.

У тому числі за роками (млн. грн.)

 
 

2008

2009

2010

2011-2015

 

Здійснювати постійний моніторинг сказу в Україні, визначити зони стійкого неблагополуччя, встановити за такими зонами епізоотологічний нагляд.

Проведення моніторингу і постійне використання системи

Розроблення інформаційно-аналітичної системи моніторингу сказу з розробкою системи ризиків і прогнозування епізоотичного процесу зі сказу на території України.

Державний комітет ветеринарної медицини, Українська академія аграрних наук (далі – УААН)

Державний бюджет

1,9

0,3

0,3

0,3

1,0

 

Розроблення річних прогнозів епізоотичної ситуації щодо сказу

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

Додаткового фінансування не потребує

 

 

 

 

 

Проведення вивчення територіальних особливостей епізоотичних ситуацій (випадків сказу у домашніх тварин)

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

0,4

0,05

0,05

0,05

0,25

 

Проведення широкої роз'яснювальної роботи серед населення (бесіди, лекції, виступи в ЗМІ, видання брошур, листівок, плакатів) про небезпечність сказу для людей і тварин та заходи щодо профілактики  та боротьби з ним, про прийняті державними органами документи стосовно утримання собак і котів та про відповідальність власників тварин за порушення правил утримання домашніх тварин і нанесення цими тваринами фізичних ушкоджень оточуючим

Державний комітет ветеринарної медицини, Українська академія аграрних наук

Державний бюджет

0,7

0,07

0,07

0,07

0,49

 

Заходи з удосконалення лабораторної діагностики сказу

Кількість лабораторних досліджень

Забезпечення державних лабораторій ветеринарної медицини країни та ”Науково-дослідного центру з питань вивчення і профілактики сказу в Україні” (ІВМ УААН) необхідними тест-системами для проведення діагностики сказу, типізації виділених ізолятів та серологічного моніторингу сказу серед дикої фауни та безпритульних тварин

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

16

6

2

2

6

 

Забезпечення науково-дослідних установ та біофабрик специфічними референтними штамами вірусу сказу та сироватками згідно зі стандартами ВООЗ

Державний комітет ветеринарної медицини, наук

Державний бюджет

0,53

0,01

0,01

0,01

0,5

 

Забезпечення якісної діагностики сказу на сучасному рівні. Створення високоефективних діагностичних тест-систем (ІФА, МФА, ПЛР)

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

1,6

0,2

0,2

0,2

1

 

Своєчасне здійснення лабораторних досліджень патологічного матеріалу на сказ. При отриманні позитивних результатів при дослідженні патматеріалу від кажанів, гризунів в МФА проводити вірусологічні дослідження та типізацію виділених ізолятів за допомогою ІФА

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

12

2

1,5

1,5

7

 

Створення банку штамів вірусу сказу та специфічних сироваток

ДНКІБШМ

Державний бюджет

0,4

0,05

0,05

0,05

0,25

 

Здійснення постійного контролю імунобіологічних властивостей ізолятів від лисиць, вовків, собак, котів та кажанів, як прогресуючих резервуарів сказу

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

0,8

0,1

0,1

0,1

0,5

 

Проведення профілактичної імунізації домашніх, сільсько-господарських тварин

Кількість вакцинованих тварин

Забезпечення територіальних органів Держкомветмедицини необхідною кількістю парентеральних вакцин проти сказу для домашних і сільськогосподарських тварин

Державний комітет ветеринарної медицини

Державний бюджет

40,0

5,0

5,0

5,0

25,0

 

Забезпечення контролю якості вакцин проти сказу

Державний комітет ветеринарної медицини, ДНКІБШМ

Державний бюджет

4,0

0,5

0,5

0,5

2,5

 

Проведення у повному обсязі щеплень собак проти сказу у всіх населених пунктах України та всіх сприйнятливих тварин у неблагополучних господарствах по сказу незалежно від форм власності.

Державний комітет ветеринарної медицини

Державний бюджет

1,6

0,2

0,2

0,2

1,0

 

Розроблення системи контролю ефективності вакцинації собак і котів проти сказу

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

0,8

0,1

0,1

0,1

0,5

 

Розроблення комплексних планів по організації і проведенню пероральної імунізації диких м'ясоїдних, де визначити її стратегію, зони, що підлягають вакцинації, завдання і обов'язки відповідальних служб і відомств, проведення епізоотологічного  нагляду за зоною вакцинації, потребу у  біопрепаратах та інших матеріальних ресурсах

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

Додаткового фінансування не потребує

 

 

 

 

 

Забезпечення територіальних органів Держкомветмедицини засобами специфічної імунопрофілактики для імунізації диких м’ясоїдних

Державний комітет ветеринарної медицини

Державний бюджет

1009,0

128,0

128,0

128,0

640,0

 

Проведення заходів щодо зниження чисельності лисиць, вовків та єнотовидних собак

Державний комітет ветеринарної медицини.

Державний бюджет

1,6

0,2

0,2

0,2

1,0

 

Контроль ефективності застосування вакцини для пероральної імунізації диких м’ясоїдних

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

4,0

0,5

0,5

0,5

2,5

 

Здійснення постійного контролю ефективності вакцинації собак і котів

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

0,8

0,1

0,1

0,1

0,5

 

Постійний науковий супровід технології виготовлення та контролю якості вакцин проти сказу

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

1,6

0,2

0,2

0,2

1,0

 

Розроблення "Правил утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України" відповідно до діючих законодавчих актів та документів

Державний комітет ветеринарної медицини, УААН

Державний бюджет

0,4

0,05

0,05

0,05

0,25

 

Суворий контроль за дотриманням громадянами, підприємствами, установами і організаціями правил утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України.

Державний комітет ветеринарної медицини України

Державний бюджет

Додаткового фінансування не потребує

 

 

 

 

 

Проведення боротьби із безпритульними собаками та котами в, сільській місцевості, на території мисливських угідь, у містах, включаючи зелені зони навколо міст

Державний комітет ветеринарної медицини,

Державний бюджет

9,6

1,2

1,2

1,2

6,0

 

 

 

 


 

Додаток 2 до Програми

 

 

 

Очікувані результати

виконання Програми

з оздоровлення території України від сказу на 2008-2015 рр.

 

 

 

 

Найменування завдання

 

 

 

Одиниця виміру

Значення показника

Усього

В тому числі за роками

2008

2009

2010

2011-2015

Здійснення моніторингу сказу в Україні

млн. грн

3,0

0,42

0,42

0,42

1,74

Здійснення удосконалення лабораторної діагностики сказу

млн. грн

31,33

8,36

3,86

3,86

15,25

Проведення профілактичної імунізації домашніх тварин

млн. грн

92,6

11,85

11,85

11,85

57,05

Здійснення пероральної імунізації диких м’ясоїдних

Кількість вакцин (з розрахунку 20 доз на кв.км мисливських угідь)

 

155,2

19,4

19,4

19,4

97

В цінах 2008 року

 

1009,0

128,0

128,0

128,0

640,0

Контроль за чисельністю популяції безпритульних собак та котів

млн. грн

9,6

1,2

1,2

1,2

6,0

 

Всього: 1145,53 млн. грн.

 

 

Стратегія боротьби зі сказом в Україні

2015.02.26 11:07