Малий ульєвий жук: нова загроза для бджільництва

admin, опубліковано 03 Вересня 2025 року о 10:10

Бджільництво

Бджільництво є стратегічною галуззю аграрного сектору, що забезпечує виробництво меду та інших продуктів бджільництва, а також виконує важливу екологічну функцію запилення сільськогосподарських культур.

Галузь стикається з численними викликами по всьому світу — від зміни клімату до поширення нових хвороб і шкідників.

Однією з актуальних загроз сучасного бджільництва є поширення інвазивних шкідників, cеред них особливу небезпеку становить малий ульєвий жук (Aethina tumida Murray, 1867), дрібний паразит, здатний знищити цілі пасіки та завдати мільйонних збитків.

Цей вид є карантинним об’єктом у більшості країн світу та включений до переліку хвороб і шкідників бджіл Міжнародного епізоотичного бюро (WOAH, OIE).

Дорослий жук завдовжки всього 5–7 мм, темно-коричневого або чорного кольору. Його личинки нагадують личинок воскової молі, але мають відмінні риси: три пари ніжок біля голови та численні шипики вздовж тіла. Самки відкладають яйця у щілини й комірки стільників, а з них за кілька днів з’являються личинки.

Саме вони завдають найбільшої шкоди: виїдають віск, мед і розплід, забруднюють стільники виділеннями. Мед швидко бродить, втрачає смак і товарний вигляд, а бджолині сім’ї можуть залишати вулики.

Природний ареал Aethina tumida — Африка. Але з часом він почав стрімко поширюватися світом:

1990-ті роки — США, згодом Канада та Мексика.
2000-ні — Австралія та Філіппіни.
2014 рік — перші випадки в Італії, далі — Португалія, Велика Британія.
2020-ті — нові повідомлення з Індії та Бразилії.

Для України ця загроза теж реальна: через активну торгівлю та зміну клімату ризик занесення жука зростає щороку.

У США після перших випадків зараження щорічні збитки сягали сотень мільйонів доларів. В Австралії фермери втратили до 20% продукції в окремих регіонах. В Італії довелося знищувати заражені пасіки, щоб зупинити поширення шкідника.

Жук небезпечний не лише як руйнівник стільників. Він може переносити збудників вірусних хвороб, послаблюючи колонії та роблячи їх більш вразливими.

Пасічники мають звертати увагу на:

дорослих жуків, що ховаються у щілинах вулика;
личинок у стільниках;
запах бродіння меду;
масове покидання вулика бджолами.

Для підтвердження діагнозу застосовують спеціальні пастки та лабораторні дослідження, зокрема ПЛР. Зразки дорослих жуків і личинок можна консервувати у 70% етанолі або заморожувати для подальшої ідентифікації.

Ефективна боротьба з малим вуликовим жуком можлива лише за умови інтегрованого підходу, що поєднує біотехнічні, карантинні, біологічні та, у виняткових випадках, хімічні методи. Основна увага приділяється саме профілактиці, адже запобігти занесенню шкідника значно легше, ніж боротися з його масовим поширенням.

Біотехнічні методи:

Це найбільш безпечний і практичний шлях профілактики. Він включає:

Підтримання сильних сімей – ослаблені колонії є найбільш уразливими, тому своєчасне підсилення сімей і правильне утримання суттєво знижують ризик ураження.
Своєчасне відкачування меду – запечатані стільники, залишені на тривалий час, створюють оптимальні умови для розвитку личинок.
Правильне зберігання стільників – у прохолодних та сухих приміщеннях. При температурах нижче +10 °C розвиток личинок практично припиняється.
Вибір місця для пасік – ділянки з доброю інсоляцією та сухим ґрунтом знижують виживаність личинок у період окуклення.

Ці методи є екологічно безпечними й добре поєднуються з іншими елементами інтегрованої боротьби.

Карантинні заходи:

Дотримання правил при переміщенні бджіл та продуктів бджільництва.
Заборона самовільного ввезення бджолиних сімей із регіонів, де виявлений жук.
Постійний моніторинг стану пасік, особливо у зонах ризику.

Хімічні методи:

Через високу токсичність інсектицидів для бджіл їх використання обмежене.

У США та Австралії застосовують кумариновмісні принади для дорослих жуків, а також обробку ґрунту перметрином для знищення личинок під час окуклення.

Такі обробки проводяться виключно під контролем ветеринарних служб.

В Україні хімічний контроль наразі не застосовується, однак міжнародний досвід може стати корисним у випадку виявлення шкідника.

Біологічні методи:

Перспективним напрямом є застосування природних антагоністів:

Ентомопатогенні нематоди (Heterorhabditis indica, Steinernema carpocapsae), які знижують чисельність личинок у ґрунті.
Ентомопатогенні гриби (Metarhizium anisopliae, Beauveria bassiana), що виступають природними регуляторами чисельності шкідника.

Ці методи вважаються найбільш екологічно безпечними та перспективними для подальшого впровадження.

Просвітницька робота:

Ефективність боротьби з малим вуликовим жуком залежить не лише від методів контролю, а й від обізнаності пасічників. Важливими є:

навчання розпізнаванню перших ознак зараження;
поширення знань про сучасні профілактичні методи;
інформування про небезпеку самовільного переміщення бджолиних сімей.

Тільки поєднання профілактичних заходів, моніторингу та обізнаності бджолярів може гарантувати захист пасік від цього небезпечного шкідника.

Малий ульєвий жук (Aethina tumida Murray) — невеликий за розмірами, але величезний за загрозою. Його поява може зруйнувати пасіку за лічені тижні та завдати серйозних економічних втрат цілим регіонам.

В Україні наразі офіційних випадків виявлення не зареєстровано, однак ризик занесення шкідника залишається високим.

Необхідним є проведення постійного моніторингу, посилення карантинних заходів та інформування бджолярів щодо методів ранньої діагностики та профілактики.

Лише так можна зберегти бджільництво — основу екосистеми та важливу галузь аграрної економіки.